Послідовність в організації роботи асистента вчителя в умовах інклюзивного навчання

Методичні рекомендації

 

Містить методичні рекомендації щодо послідовності організації роботи асистента вчителя в умовах інклюзивного навчання, а також методи, форми і прийоми роботи з дітьми різних нозологій.

Рекомендується для використання в роботі загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивною формою навчання  асистентам учителів, вихователям по роботі з дітьми-інвалідами, педагогам, психологам, соціальним педагогам, батькам.

Якість навчально-виховного процесу значною мірою визначається тим, наскільки враховуються і реалізуються потенційні можливості навчання та розвитку кожної дитини, її індивідуальні особливості. Усе ширше сьогодні почали використовувати термін «діти з особливими освітніми потребами»(діти з ООП), який робить наголос на необхідності забезпечення додаткової підтримки в навчанні дітей, які мають певні відхилення в розвитку. Останніми десятиліттями в усьому світі, в тому числі й в Україні, відбуваються докорінні зміни у розумінні та забезпеченні якісної освіти для дітей з особливими потребами. В основу новітніх освітніх технологій покладено принцип урахування інтересів таких дітей. Якими б не були фізичні чи психічні обмеження, поряд з ними у дитини завжди є резерви розвитку, використання яких може суттєво поліпшити якість її життя.                                                                                                                      

Як свідчить практика передових європейських країн, більшість дітей з особливостями психофізичного розвитку може навчатись у загальноосвітніх школах за умови використання моделі інклюзивної освіти.

Сутністю інклюзивної освіти є навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітній школі за умови пристосування освітнього простору до індивідуальних особливостей дітей, надання якісних освітніх послуг таким дітям.

Основною метою інклюзивної освіти є досягнення якісних змін в особистісному розвитку дітей цієї категорії.

Передбачається здійснення змін освітньої системи, а не дитини. Інклюзивна освіта визнає, що всі діти різні, а школи і освітня система повинні підлаштовуватись під індивідуальні потреби всіх учнів — з порушеннями розвитку і без них. Однак інклюзивність не означає асиміляцію чи прагнення зробити всіх однаковими. Її ключовий момент – гнучкість врахування особистісних характеристик, що визначають темп навчання кожної дитини.

Переваги інклюзивного навчання

Інклюзивна школа — навчальний заклад, який забезпечує інклюзивне навчання як систему освітніх послуг, зокрема:

- адаптує навчальні програми та плани, навколишнє середовище, методи та форми навчання для дітей з особливими освітніми потребами;

- співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей;

- створює позитивний клімат у шкільному середовищі.

Основні принципи інклюзивної школи такі:

-         усі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;

-         школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання;

-         забезпечення якісної освіти для всіх дітей шляхом розроблення відповідних навчальних планів, застосування організаційних заходів, розроблення стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми громадами;

-         діти з особливими освітніми потребами за потреби мають отримувати додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання;

-         вони є найефективнішим засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Навчання в інклюзивній школі зазначеної категорії дітей передбачає використання особистісно орієнтованих підходів у навчально-виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, враховуючи, вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання. Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.

Навчання в інклюзивних класах дітей з особливими потребами, з одного боку, допомагає їм адаптуватися до нормальних життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних бар'єрів та інтеграції в соціум, з іншого боку — вчить учнівську громаду школи спілкуватися та працювати разом, формує в них почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а насамперед — прийняття та визнання. Інклюзивне навчальне середовище підвищує самооцінку та сприяє розвитку самостійності у дітей з особливими потребами. Діти з особливими потребами завдяки інклюзивній освіті будуть краще підготовлені до умов реального життя, матимуть більше можливостей брати участь у різних видах діяльності, що повною мірою узгоджується з вимогами компетентнісного підходу.

Як свідчать дослідження, в інклюзивних класах наголос робиться в першу чергу на розвиток сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх фізичних або розумових проблемах. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують їх до цілеспрямованого використання нових знань і вмінь.

Інклюзивні підходи у навчанні й вихованні корисні для родин дітей з особливими освітніми потребами. Адже батьки цих дітей отримують підтримку з боку інших батьків, краще розуміють у чому розвиток їхніх дітей є типовим й у чому атиповим, а також беруть активнішу участь у процесі навчання й виховання дитини.

Учителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні відмінності й особливості дітей, ефективніше співпрацюють із батьками та іншими фахівцями (спеціалістами з лікувальної фізкультури, психологами, логопедами, соціальними педагогами іншими).

Переваги  для дітей з особливими освітніми потребами:

• Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

• Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

• Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

• Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

• У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими однолітками й участі у громадському житті.

Переваги для дітей без особливих потреб:

• Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

• Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

• Діти вчаться співробітництву.

• Діти вчаться поводитися нестандартним чином, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Переваги для родин:

• Батьки отримують інформацію про типовий і атиповий розвиток дітей.

• Родини одержують підтримку з боку інших батьків.

• Батьки беруть активну участь у визначенні навчальних цілей і завдань для дітей.

• Всі батьки стають частиною шкільної спільноти.

Переваги для вчителів та інших фахівців:

• Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

• Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що допомагає їм ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.

• Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці)навчаються працювати в команді.

Сьогодні загальноосвітній навчальний заклад має бути готовим для спільного навчання здорових дітей та їхніх однолітків з особливими освітніми потребами.

Не підлягає сумніву, що інклюзивне освітнє середовище формується цілою командою педагогів і фахівців – колективом, який працює в міждисциплінарній співпраці. У розвитку інклюзивного освітнього простору беруть участь учителі початкових класів, учителі - предметники, логопеди, педагоги-психологи, педагоги-дефектологи, інструктор-ЛФК, педагоги додаткового навчання й асистент учителя. Особливістю такого навчального закладу повинно бути залучення батьків до співпраці з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей. В організації, підтримці та здійсненні навчально-виховного процесу допомогу вчителю надає асистент учителя.

Послідовність в організації роботи асистента вчителя

У системі інклюзивної освіти всі педагоги повинні мати позитивне ставлення до розмаїття потреб й інтересів учнів та розуміння сутності методів інклюзивного навчання. Звичайно, для виконання цих завдань педагогу потрібна допомога з боку адміністрації навчального закладу, фахівців та батьків. Крім співпраці з фахівцями та представниками шкільної спільноти, учитель найчастіше взаємодіє в класі з асистентом вчителя, на якого покладається широке коло завдань.

Інклюзивна модель освіти передбачає участь в освітньому процесі вчителів підтримки (асистентів учителів), які забезпечують особистісно орієнтований напрям навчально-виховного процесу.

Робота асистента вчителя полягає в:

• співпраці з учителями в організації інклюзивного навчання та виховання дитини з особливими освітніми потребами, батьками вихованця;

• участі в проведенні обстеження, спостережень щодо вивчення психофізичних особливостей дитини;

• участі у розробці індивідуального навчального плану учня з особливими освітніми потребами;

• участі в реалізації індивідуального навчального плану під керівництвом учителів та інших професійних фахівців;

• оформленні відповідної документації, затвердженої керівником закладу, її поновленні.

Під час своєї діяльності асистент вчителя повинен забезпечити:

• встановлення довірливих стосунків та позитивних стосунків з учнем із особливими освітніми потребами;

• індивідуальний підхід (з урахуванням індивідуального навчального плану) до виконання навчально-виховних завдань учнем під час його роботи разом з іншими учнями у класі;

• гнучкий розклад відвідування уроків залежно від стану здоров’я та психологічних особливостей поведінки учня;

• мотивацію та заохочення учня із особливими освітніми потребами до участі у навчально-виховному процесі;

• добір, розробку додаткового дидактичного матеріалу до тем, які вивчаються, враховуючи особливі освітні потреби учня відповідно до вказівок учителя;

• допомогу в усвідомленні умов завдань, які подаються вчителем, їх виконанні;

• формування, розвиток, мовлення учня з особливими освітніми потребами;

• підтримку навчання учня, надаючи пояснення та демонструючи навички, а також моделюючи належну поведінку в класі, щоб закріпити знання, надані в класі вчителем;

• допомогу учневі у використанні наявних навичок у нових ситуаціях і умовах;

• використання спеціальних засобів, обладнання й технології;

• контроль за поведінкою учня з особливими освітніми потребами під час навчально-виховного процесу, виконання вимог безпеки життєдіяльності учня;

• ведення спостережень за навчальною діяльністю учня з особливими освітніми потребами та об’єктивний запис інформації щодо виконання учнем завдань та змін у його поведінці, повідомляти цю інформацію вчителю.

Щороку збільшується кількість шкіл, у яких створюють класи з інклюзивним навчанням. Це у свою чергу передбачає потребу в такій посаді.

Не залежно від того, хто призначений на цю посаду (можуть бути не тільки вчителі, а й батьки дитини з особливими освітніми потребами, волонтери), кожен новопризначений помічник учителя задається питанням: «Як правильно і в якій послідовності краще організовувати свою роботу?»

З метою полегшення праці асистенту рекомендую дотримуватись такої послідовності в організації роботи.

Для початку необхідно ретельно опрацювати нормативно-правову базу, що дасть змогу чітко бачити порядок і умови організації інклюзивного навчання.

Невід’ємною часткою цього етапу роботи є вивчення посадових обов’язків.

Сама назва посади асистент (тьютор, помічник)  учителя, говорить про тісну спів-працю із педагогічним колективом, який буде невід’ємною частиною інклюзивного навчання. Тому важливим моментом при введені такого навчання є роз’яснювальна робота серед учителів, які працюватимуть в інклюзивних класах. Попередню бесіду проводять керівники закладу, які ознайомлюють колектив із новою формою навчання, її особливістю. Надалі інформаційно-методичні поради класоводу, учителям-предметникам, батькам  надає асистент учителя і соціально-психологічна служба.

Основні форми консультативно-просвітницької роботи:

• лекції (виступи) для педагогів та батьків;

• семінари (психолого-педагогічні, семінари-практикуми);

• складання пам'яток для батьків і педагогів з актуальних проблем дітей з особливими потребами;

• розробка рекомендацій учителям щодо здійснення особистісно зорієнтованого підходу в навчанні та вихованні дітей;

• бесіди з дітьми;

• індивідуальні та групові консультації з батьками та вчителями.

Наступний етап – підготовка дітей класу до того, що поряд із ними навчатиметься учень (кілька учнів) з особливими освітніми потребами:

• створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки;

• привчати здорових дітей допомагати (в разі потреби) опікувати однолітків з обмеженими можливостями;

• присікати зневажливе ставлення до таких дітей.

Важливим моментом у роботі асистента є вивчення інформації про дитину, її актуального рівня розвитку, знань і вмінь. Помічник учителя ознайомлюється з витягом протоколу ПМПК, психодіагностикою психолога, діагностикою соціального педагога, результатами обстеження дефектолога (логопеда, сурдопедагога, олігофренопедагога, тифлопедагога), інформацією батьків. Протягом двох тижнів асистент спостерігає за навчанням дитини на різних уроках, її поведінкою під час уроків та на перервах, спілкується із батьками учня з ООП.

При вивченні учня, в залежності від віку і нозології дитини, асистент може ставити перед собою ряд таких запитань:

1.     Чи орієнтується учень у розкладі?

2.     Чи може самостійно організувати робоче місце? Скільки часу він на це затрачає?

3.     Чи розуміє і знає призначення навчального приладдя?

4.     Чи вміє користуватися підручником (де зміст? для чого він? як знайти необхідний параграф? скільки часу він для цього потребує?)?

5.     Чи сприймає звернення учителя до всього класу? Чи потребує постійного звернення до нього особисто?

6.     Який темп виконання різних типів завдань (тестове, розгорнуті відповіді, усне тощо)?

7.     Які завдання викликають труднощі?

8.     Чи потребує додаткових вказівок, навідних питань?

9.     Які предмети даються легше, які важче?

10.              Як швидко втомлюється?

11.              Чи відволікається на зовнішні подразники?

12.              Чи зручно розташоване робоче місце учня?

13.              Чи старається працювати в темпі з класом? Наскільки йому це вдається?

14.              Чи легко йде на контакт з оточуючими?

15.              Як веде себе на перерві?

16.              Чи шукає спілкування з однолітками?

17.              Чим захоплюється?

18.              Що вдається найкраще?

19.              Чи має друзів?

20.              Скільки часу витрачає на виконання домашніх завдань? Чи потребує їх спрощення? Чи потребує сторонньої допомоги?

21.              Як проводить свій вільний час?

Отримані результати спостереження аналізує і ділиться висновками на засіданні консультаційно-педагогічної групи (заступник директора з навчально-виховної роботи, класовод чи класний керівник, асистент учителя, учителі-предметники, практичний психолог, соціальний педагог, дефектолог, медпрацівник, батьки або особи, які їх замінюють (надалі батьки)  при розробці індивідуальної програми розвитку (ІПР), індивідуального навчального плану (ІНП), індивідуальної навчальної програми (в разі потреби), додаткових освітніх послуг та складанні розкладу занять для учня з ООП. Інформація асистента має бути стислою та зрозумілою всім учасникам консиліуму. Таке комплексне обстеження та обговорення його результатів допомагає визначити конкретні навчальні стратегії і підходи до навчання дитини з особливими освітніми потребами.

Асистент учителя веде встановлену педагогічну документацію (журнал корекційно-розвиткових занять ведуть відповідні фахівці). Окрім визначеної в переліку документації, доречно вести облік роботи з батьками в окремому зошиті. Сюди ж можна записувати облік роботи асистента в разі відсутності учня (робота з іншими дітьми школи, що потребують допомоги; вивчення методичної літератури, нормативно-правової бази, досвіду роботи інших інклюзивних шкіл; ознайомлення з новинами інклюзивної освіти; робота з документацією).

Після затвердження розроблених ІНП, ІПР, розкладу уроків і корекційних занять учня, плану заходів КПГ (консультаційно - педагогічної групи)  на І семестр (бесіди, лекції, круглі столи спільно з усіма учасниками інклюзивного навчання; згодом розробляється план заходів і на ІІ семестр), асистент складає перелік предметів, які викликають в учня найбільші труднощі, на яких він потребує сторонньої допомоги. Від самого початку організації інклюзивного навчання триває тісна співпраця з учителем (класоводом) або учителями-предметниками  (якщо учень з ООП навчається в середній школі).  Вона полягає у попередньому обговоренні підготовки навчального матеріалу та зміни навчального плану з огляду на потреби учня.  Для цього доцільно ретельно опрацювати навчальні програми (ЗНЗ і програму рекомендовану ПМПК). Подальші регулярні зустрічі і обговорення досягнень учня з ООП дає можливість дотриматися поступовості у викладі матеріалу.  Вчителі ретельно планують гнучкі і цікаві заняття; враховуючи стадії розвитку дітей, спираючись на їх сильні сторони, розробляють такі завдання, які гарантують успішність процесу навчання кожної дитини, а асистент надає їм у цьому допомогу.

Можна виділити такі основні моменти щоденної роботи асистента:

• допомога учню під час уроків, перерв;

• попереднє обговорення з учителем-предметником навчального матеріалу, необхідних засобів навчання на урок;

• складання поурочного конспекту із обов’язковим зазначенням корекційної мети;

• обговорення результатів занять з учителями, які проводили уроки, та батьками учня.

Асистент учителя забезпечує соціальний супровід учня протягом усього шкільного дня, враховуючи поведінку, пов’язану з особливостями психофізичного розвитку дитини, допомагає учневі у щоденних побутових потребах: користуванні туалетом, перевдяганні, прийомі їжі, особистій гігієні.

Заздалегідь асистент має обговорити з учителями теми уроків і завдань(щоденно), які мають виконувати учні. Це допоможе асистенту спланувати роботу на урок з учнем з ООП та оформити поурочний конспект.

Окрім цього на перерві потрібно  перевірити готовність учня до уроку (підручник, зошит, щоденник, ручка та інші шкільні приладдя необхідні для цього уроку; спеціальні засоби навчання). Якщо учень ще самостійно не справляється, то потрібно це робити разом, поступово (по можливості) привчаючи учня до самостійної підготовки. Враховуючи особливість цих дітей важко переключатися з одного виду діяльності на інший, за кілька хвилин до кінця перерви варто зосередити увагу учня на наступному уроці: перевірити, як він справився із домашнім завданням; повторити основні поняття, правила, вивчені раніше. Систематичне повто-рення попереднього матеріалу забезпечує краще запам’ятовування, допомагає з’ясувати рівень  уже сформованих знань і є одним з основних методів роботи з учнями з ООП. Повторення перед уроком додає учневі впевненості у власних силах, підвищує його активність на уроці, забезпечує стійкість пізнавального інтересу.

Впродовж уроку варто бачити психо-фізичний стан дитини,уміти визначити рівень активності учня, коригуючи темп навчання та міру складності. Якщо дитина швидко втомлюється, потрібно переключити її увагу на легший вид діяльності або запропонувати кілька хвилин відпочинку.

Якщо учень з ООП самостійно справляється із завданнями на певному уроці, з певної теми, не варто обтяжувати його гіперопікою. Достатньо буде спостерігати за ходом його роботи і лише в разі потреби коригувати її. У такому разі асистент протягом уроку може допомогти учителю у певних організаційних моментах  (виставити оцінки в щоденник, роздати картки для самостійної роботи або підготувати  інший дидактичний матеріал, проконтролювати роботу окремих учнів класу, надати їм необхідну допомогу).

Такі форми роботи асистента учителя на уроці, перейняті з досвіду  закордонних шкіл з інклюзивним навчанням, допомагають налагодити співпрацю з учителем, з класом, а найголовніше – учень з ООП більше відчуває себе звичайним учнем класу, що покращує етап адаптації та соціалізації. Таким чином підопічний  вироблятиме навики самостійної роботи, почуватиметься впевненіше. Оскільки асистент не може надати допомогу учню під час усіх уроків у тиждень (середня та старша школа), то доцільним є організація роботи в парі та в групі, залучення учнів-помічників до роботи з однокласником, що потребує їхньої підтримки.

Отже, варто пам’ятати, що головне завдання, яке стоїть перед командою, а насамперед перед асистентом – навчити учня з ООП вчитися самостійно.

По закінченню уроку доречно з учителем обговорити, що конкретно дитина засвоїла з даної теми, а над чим ще треба попрацювати. Не варто переходити до вивчення нового матеріалу, якщо немає засвоєння попереднього. Звісно, що кожна дитина може засвоїти матеріал на тому чи іншому рівні, і це залежить від її психофізичних особливостей. Асистент вчителя має бачити і відчувати цю межу: якщо дитина не встигла разом із класом засвоїти тему з певного предмета, то варто виділити час і допрацювати її в індивідуальному порядку.

Хорошим стимулом і дієвим методом у роботі з учнем з особливими потребами є схвалення його роботи, постійна позитивна підтримка. Та разом з цим варто реально оцінювати його досягнення. Оцінка діяльності такого учня здійснюється не в порівнянні з іншими дітьми, а з його власними досягненнями, які були до цього моменту, за принципом «учень вчора – учень сьогодні». Оцінювання з предмету здійснюється учителем-класоводом або учителями- предметниками, враховуючи індивідуальні можливості учня з ООП та вимоги навчальних програм. Бали за навчальні досягнення виставляються у класний журнал.

Як свідчать дослідження, в інклюзивних класах наголос робиться в першу чергу на розвиток сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх проблемах. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з особливостями психофізичного розвитку наголошують: «Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів спеціальних шкіл є знання, вміння та навички, уявлення про природу та суспільство відповідно до вимог навчальних програм, рівень загальних інтелектуальних умінь, досвід самостійної діяльності та емоційно-ціннісні риси особистості, значущі для життєдіяльності в суспільстві».

Отже, чітко підкреслено, що результатами навчання в сучасній національній системі освіти, принципово новим порівняно з традиційним знаннєвим підходом, виступають формування життєвого досвіду учня та широке залучення емоційно-ціннісної сфери особистості та інших особистісних якостей. Вироблення ставлень до того, що вивчається, веде до вироблення ставлень до себе, інших людей, світу, і зрештою забезпечує підготовку учнів до життя.

Ще одним методом оцінювання учнів з ООП є портфоліо – зібрання робіт учня,що забезпечує цілісне бачення його слабких та сильних сторін, допомагає вивчити та проаналізувати динаміку розвитку учня. До портфоліо, яке варто розпочинати робити разом з учнем, а надалі, при можливості, учень збирає його сам під керівництвом асистента, мають входити продукти навчальної діяльності учня (зошити з різних предметів, самостійні роботи, практичні, вироби з трудового навчання, зразки малюнків тощо), що засвідчують її динаміку, а не лише позитивні оцінки, а також дозволяють побачити результати корекційно-розвивального впливу. Крім робіт, потрібно вкладати у портфоліо фото з участю учня у позакласних та позашкільних заходах, що дасть змогу дитині відчувати себе частиною цілого колективу, а відтак підвищуватиметься рівень її соціалізації. Усі зібрані матеріали допомагають визначити ефективність індиві-дуальної програми розвитку та коригувати її; використовуються при обговоренні на психолого-педагогічному консиліумі, у спілкуванні з батьками.

Успіхи і невдачі учня з ООП потрібно у коректній формі повідомляти батькам. Це забезпечить єдність у навчанні. Можна порадити батькам на чому необхідно зосередити увагу при виконанні домашніх завдань. Не варто забувати, що батьків, у першу чергу, цікавить здоров’я дитини, тому асистенту вчителя потрібно бути уважним до будь-яких змін у її поведінці. Віддаючи дитину в інклюзивний клас, для них болючим питанням є момент її соціалізації.  У щоденному спілкуванні з батьками варто розповідати, як дитина себе вела, що робила, що казала, які моменти викликали у неї задоволення, а що засмутило. Обговорення почуттів учня має бути двостороннім. Батьки також мають ділитися своїми спостереженнями за поведінкою дитини вдома: що і як розказує про прожитий день у школі; чи з легкістю сідає до виконання домашніх завдань; якими предметами захоплюється, а які викликають труднощі; чи із задоволенням іде до школи. Безперервний тісний взаємозв’язок батьків і асистента полегшить період адаптації у класі, у школі, допоможе правильно планувати подальшу роботу з учнем.

Асистент учителя має не тільки надавати допомогу під час уроків, але й по-максимуму проводити з дитиною і перерви. Живе спілкування у невимушеній формі якнайкраще допоможе вивчити дитину, її потреби, рівень її спілкування з однолітками, зневілювати моменти негативної поведінки збоку учнів класу, залучити їх до надання допомоги однокласнику з ООП в разі відсутності асистента. Тому доцільно під час перерв створювати ситуації, які б зближували всіх учасників інклюзивного класу, у яких підопічний включався б у розмову з однокласниками, не боявся б висловлювати свою думку, звертався б до них із проханнями.

Усі уроки, на яких була надана допомога учневі з ООП, асистент  щоденно фіксує у відповідному журналі. У щоденнику спостережень він зазначає основні моменти поведінки учня (і позитивне, і негативне). Процес спостереження за особливостями психофізичного розвитку учня з ООП є безперервним. Завдання асистента – регулярне оновлення інформації про учня, оцінювання виконання індивідуальної програми розвитку.

Під кінець першого і другого семестрів асистент учителя пише звіти про проведену роботу з учнем, зазначаючи результати його навчальних досягнень, успіхи та труднощі із різних предметів. Дані звіти беруться до уваги на засіданнях КПГ, які проводяться кожного семестру. Обов’язковим на засіданні в кінці першого семестру є перегляд поставлених цілей, при потребі вносяться корективи. В кінці другого семестру аналізується робота з учнем за рік (підбиття підсумків щодо поставлених коротко-строкових цілей та довгострокової, річної, мети).

Асистент у ході навчально-виховного процесу залучає учнів з ООП до позакласної та позашкільної роботи відповідно до можливостей, інтересів, нахилів, здібностей, з урахуванням їх побажань, віку, психофізичних особливостей та стану здоров’я. У журналі інклюзивного навчання веде облік проведених щотижневих виховних бесід з учнем.

Протягом усього навчального року асистент учителя вивчає методичну літературу, збагачує свій досвід, співпрацюючи з НРЦ (навчально-реабілітаційними центрами), беручи участь в районних та обласних семінарах, проходячи курси підвищення кваліфікації.

Дотримання послідовності у роботі допомагає асистенту вчителя чітко бачити всю схему інклюзивного навчання, планувати щоденну власну та перспективну учнівську діяльність, контролювати хід виконання ІПР, вносити відповідні корективи у роботу з учнем згідно з проведеними спостереженнями та детальним аналізом роботи всіх учасників  інклюзивного навчання.

Досвід роботи дає змогу стверджувати, що у плануванні та реалізації навчальних програм дітей з особливостями  психофізичного розвитку необхідно забезпечити співпрацю між педагогами, працівниками школи, родинами, громадськістю. Основну увагу необхідно звернути на те, щоб ця співпраця (а в кінцевому результаті успіхи учнів з особливими потребами) здійснювалася систематично і на регулярній основі.

Аналіз певних досягнень процесу інтеграції дітей з особливими потребами в загальноосвітню школу переконує нас у тому, що зроблені перші кроки, які є свідченням комплексних змін у покращенні життя дітей та їх сімей.

 

Отже, інклюзивна освіта – це одна із реалій нашого життя. ЇЇ успіх залежить від грамотно організованого психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами як з боку спеціальної, так і з боку загальноосвітньої школи. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі  діти  є цінними і активними членами суспільства.

Неможливо уявити процес створення відкритого демократичного суспільства без інноваційних освітніх систем, які є віддзеркаленням цього процесу. Однією з основ такого демократичного бачення є рівні права на отримання якісної освіти усіх дітей.